Еклезіаста 6 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1

Є зло, яке я бачив під сонцем, і воно дуже пригноблює людину.

2

Бог дає людині багатство, скарби й славу, так що їй нічого не бракує, — вона має все, що лише може побажати, — але Бог їй не дозволяє цим скористатись, тому все дістається чужинцю. Тож, хіба це не марнота і болісне лихо?

3

Якби хтось мав навіть сто дітей і прожив багато років, але протягом свого довгого віку він не зазнав щастя, а до того всього його ще й належним чином не поховали, то я сказав би: у недоношеної дитини (викидня) краща доля, ніж його,

4

бо викидень прийшов у світ як ніщо й відходить у темряві, оскільки і його ім’я оповите темрявою.

5

Він не бачив сонця, і ні про що не відає, — йому спокійніше, аніж першому.

6

І хоч би той прожив двічі по тисячі років, але не зазнав жодного щастя, то хіба не всі йдуть в одне місце?

7

Усяка праця людини — для її рота, проте апетит його душі не завжди заспокоюється.

8

Адже яка перевага мудрого перед нерозумним, або бідного, котрий знає, як на світі жити?

9

Краще користатися з того, що є перед очима, ніж літати в пошуках бажаного. Однак і це — марнота та гонитва за вітром.

10

Вже давно отримало назву те, що діється; відомо також, що таке людина, й що вона не в змозі правуватись з тим, хто сильніший від неї.

11

Бо чим більше слів, тим більше марноти, і яка з них користь людині?

12

Бо хто знає, що для людини краще в період її короткого, сповненого марнотою життя, яке минає, наче тінь? Та й хто може повідомити людині, що станеться під сонцем після неї?

---