Еклезіаста 5 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Не квапся відкривати свої уста, і нехай твоє серце не поспішає говорити слова перед Богом, адже Бог на небі, а ти — на землі, тому не будь багатослівним.
2
Бо як численні клопоти й праця спричиняють сон, так у багатомовності людини виявляється її нерозумність…
3
Як тільки ти пов’яжеш себе обітницею Богові, то не зволікай з її виконанням. Бо Йому не подобаються нерозважливі, — тому, що пообіцяв, обов’язково виконай.
4
Краще не обіцяти взагалі, ніж пообіцяти, — і не виконати.
5
Не дозволяй, щоб твої уста впровадили в гріх твоє тіло, і не говори перед Божим посланцем, мовляв: Це сталося помилково! Навіщо Бога гнівити своїми словами, щоб Він знищив діло твоїх рук?
6
Адже де багато снів, — як і при багатослів’ї, багато й марноти, але ти бійся Бога!
7
Якщо ти побачиш, що в якійсь країні пригноблюється убогий, а правосуддям і справедливістю нехтують, не дивуйся цьому, бо над високим завжди чатує вищий, а над обома — ще вищі.
8
Проте будь-який прибуток залежить від землі, оскільки поле годує й самого царя…
9
Той, хто любить гроші, ніколи грішми не насититься, — як і той, хто любить великі достатки, не матиме прибутку, бо все це — марнота!
10
Адже, коли примножуються достатки, збільшується і кількість тих, котрі з них користаються, а їхній власник має з усього хіба що таку користь, що його очі на них дивляться…
11
Сон солодкий у трудівника, — незалежно від того, з’їсть він мало, чи багато, — але пересиченість багача не дає йому заснути.
12
Я бачив під сонцем болісне лихо: господар зберігає багатство собі ж на біду,
13
бо те багатство загине під час непередбаченого лиха, так що нічого не залишиться, щоб можна було навіть дати в спадщину рідному синові.
14
Як він нагим вийшов із лона своєї матері, — таким же яким прийшов, нагим, він повернеться, — нічого зі своїх трудів, що можна було би понести в своїх руках, він не візьме.
15
І це, власне, є той болісний випадок: якою людина прийшла, такою мусить і відійти. Яка тоді користь з того, що вона працювала на вітер?
16
Адже протягом усього свого життя їй доводилось навіть похапцем, у темряві, в поганому настрої споживати їжу, перебувати в журбі та хворобах…
17
Одне, що я визнав за добре та приємне, — це їсти, пити і бути задоволеним усякою своєю працею, яку людина звершує під сонцем протягом свого короткого життя, яке дав їй Бог, бо така її доля.
18
А вже якщо Бог дав людині багатство та маєтки, то Він також дозволяє ними користуватись, розпоряджаючись своєю часткою, і радіти своєю працею, але усвідомлюючи, що все це — Божий дар.
19
Адже така людина не матиме часу багато думати про короткочасність свого життя, тому що Бог захоплює її думки задоволенням у своєму серці.
