Еклезіаста 3 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору.
2
Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене;
3
є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати;
4
є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати;
5
є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів;
6
є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати;
7
є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;
8
є час любити і час ненавидіти; час для війни і час для миру.
9
Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться?
10
Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались.
11
Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця.
12
І я зрозумів, що для людей немає нічого кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро.
13
Це також є Божим даром, — що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці.
14
Я зрозумів: усе, що робить Бог, — воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його.
15
Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле.
16
Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя — безправ’я, а на місці справедливості — беззаконня.
17
І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час.
18
Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони — ніщо інше як тварини.
19
Адже доля людей така сама доля, як і тварин, — у них одна доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все — марнота!
20
Всі йдуть у одне місце, — все з землі постало, й все знову повертається в землю.
21
Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?!
22
Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї?
