Еклезіаста 2 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1

Я сказав самому собі: Ану ж я випробую себе радощами життя й подивлюсь, чи не буде це краще. Але і це виявилось марнотою.

2

Про сміх сказав: Безумство! А про радість: Яка з тебе користь?‥

3

Я тоді вирішив натішитись вином, але так, щоб моє мудре серце мною керувало. Я віддаватимусь глупоті, аж доки не побачу, у чому полягає людське щастя, і чого доброго люди мали би дотримуватись протягом свого короткого життя.

4

Я взявся за великі справи: збудував собі палаци, посадив собі виноградники;

5

розвів собі сади та гаї, насадивши в них багато всяких плодових дерев.

6

Я викопав собі ставки з водою, щоб зрошувати з їх допомогою дерева, що росли в садах і гаях.

7

Я придбав чимало рабів і рабинь; мав також потомствених невільників, що народилися і служили в моєму домі. В мене були великі стада худоби й отари овець, — більше від усіх, що були переді мною в Єрусалимі.

8

Я нагромадив собі дуже багато срібла та золота з особистих скарбів царів і їхніх країн. Я завів собі співаків і співачок, та втіху людських синів, — гарних жінок і наложниць.

9

Отже, я звеличувався все більше й більше, перевищивши всіх, що були переді мною в Єрусалимі. Та й моя мудрість завжди залишалась зі мною.

10

Таким чином, чого би мої очі не забажали, я ні в чому собі не відмовляв. Я не стримував свого серця від жодної втіхи, — моє серце веселилось усяким моїм трудом, і це було моєю нагородою за всю мою працю.

11

І коли я уважно подивився на всі свої справи, які звершили мої руки, і на весь свій труд, який я вклав у працю, аби все зробити, то нарешті дійшов висновку: і це все марнота та гонитва за вітром, — воно не дає жодної користі під сонцем.

12

Тоді я знову вирішив придивитись до мудрості, а також до глупоти та нерозсудливості, бо що буде чинити той, хто буде наступником царя, як не те, що вже раніше робилось?

13

І все ж я дійшов висновку, що мудрість настільки переважає нестачу розуму, як світло має перевагу над темрявою.

14

Бо якщо очі мудрого керуються розумом, що в голові, то немудрий ходить у темряві; але я зрозумів також інше: що трапляється з одним, стається і з іншим.

15

Тоді я сказав самому собі: що трапляється з нерозумним, те може спіткати також і мене, тож навіщо мені мудрість, якщо немає з неї користі? І я повторив самому собі: і це також марнота.

16

Адже забудуть про мудреця так само, як і про нерозумного, і то навіки вічні, оскільки в майбутньому забудуть про все, бо доведеться вмерти як мудрому, так і нерозумному.

17

В результаті я зненавидів життя, і мені стало огидним усе, що діється під сонцем, оскільки все — марнота і гонитва за вітром.

18

Я зненавидів усі мої досягнення, які я звершив під сонцем, бо все накопичене мною важкою працею, перейде до людини, яка прийде після мене, —

19

і хто знає, буде він мудрий, чи нерозумний? Однак він володітиме всім тим, що я набув своїм трудом і мудрістю під сонцем. Але й це марнота також.

20

Тоді в моєму серці почали з’являтись сумніви і навіть відчай з приводу всіх моїх звершень, яких я досягнув під сонцем.

21

Адже не одна людина вкладає в свою працю всю свою мудрість, знання і старанність, а потім все переходить до іншої людини, яка не трудилась над усім цим. Ось у чому марнота й велике зло.

22

Бо що людина має з усієї своєї праці, з усіх її поривань і прагнень серця, якими вона керувалась під сонцем?

23

Адже буває, що все її життя сповнене страждань, а її діло — це розчарування, коли не було спокою її серцю навіть на постелі. І, справді, одна лише марнота…

24

Тому немає нічого кращого для людини як те, щоб мати їжу та воду, і бути задоволеною своєю працею. І це, як я переконався, походить з Божих рук.

25

Бо хто може їсти й насолоджуватись без Нього?

26

Адже Бог дає людині, яка Йому до вподоби, мудрість, пізнання і радість. Якщо ж людина грішить, Він (Бог) додає турбот і бажання нагромаджувати й збирати, аби потім залишити тому, хто Богу до вподоби, хоч це також марнота й гонитва за вітром.

---