Плач Єремії 3 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1
Я — та людина, яка зазнала горя від жезла Його гніву.
2
Він мене провадив і завів у темряву, а не до світла.
3
Лише на мене Він щодня підіймає Свою руку.
4
Він виснажив моє тіло й мою шкіру, — Він поламав мої кості.
5
Він нагромадив навколо мене гори гіркоти страждань, —
6
вкинув мене в темряву, як давно померлого.
7
Він огородив мене стіною, щоб я не вийшов, — закував у тяжкі кайдани.
8
І хоч я кричатиму й голосно благатиму, — Він відгородився від моєї молитви.
9
Він перекрив мої дороги тесаним камінням, викривив мої стежки.
10
Він щодо мене, — як чатуючий ведмідь, як лев у засідці.
11
Він поплутав мої дороги, пошарпав мене, перетворивши мене в ніщо.
12
Він натягнув тятиву Свого лука й поставив мене мішенню для стріл.
13
Він пробив моє серце стрілами зі Свого сагайдака.
14
Я став посміховиськом для всього мого народу, — повсякденною глумливою піснею про мене.
15
Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином.
16
Він стер мої зуби гравієм, нагодував мене порохом.
17
Я втратив душевний спокій і забув про добробут.
18
Тому я сказав про себе: Пропала моя життєва сила й щезла моя надія на ГОСПОДА.
19
Згадай же, Господи, про моє лихо та мої нещастя, — про той полин і гіркоту.
20
Постійні думки про це шматують у мені мою душу.
21
Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія.
22
З ГОСПОДНЬОЇ милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується.
23
Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи!
24
ГОСПОДЬ — мій уділ (доля), — говорить моя душа, — тому й далі я буду на Нього надіятись.
25
Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, — до кожної душі, яка Його шукає.
26
Щастить тому, хто спокійно очікує ГОСПОДНЬОГО спасіння.
27
Щаслива людина, якщо вона змалку звикла нести ярмо життєвих проблем.
28
Вона сидітиме на самоті й мовчатиме, розуміючи, що це Він (Господь) поклав ярмо на неї.
29
Вона схиляє свої уста (лице) до пороху землі з думкою: Можливо, ще є надія!
30
Нехай не боїться підставити щоку тому, хто її (людину) б’є, насичуючись (приймаючи як належне) ганьбою,
31
й пам’ятаючи, що Господь не навіки відкидає людину.
32
Бо, хоч Він засмучує, — проте, за Своєю неосяжною добротою, знову змилосердиться.
33
Адже Він карає, засмучуючи людських дітей, не за бажанням Свого серця.
34
Але, коли топчуть ногами всіх полонених землі,
35
коли порушуються права людини перед очима Всевишнього,
36
коли людина скривджена несправедливістю в суді, — хіба Господь усього цього не бачить?
37
Хто може сказати, — і те станеться, якщо Господь не накаже, щоб так і справді було?
38
Хіба не за наказом Всевишнього трапляється добре й погане?
39
Чому нарікає кожна жива людина? Нехай би вона нарікала на власні гріхи.
40
Тож випробуймо та дослідімо свої дороги життя, і навернімось до Господа!
41
Здіймаючи наші серця і руки до Небесного Бога, скажімо:
42
Ми відпали, ми збунтувались, — і Ти нас не простив.
43
Огорнутий гнівом, Ти нас переслідував і безпощадно нищив.
44
Ти закрив Себе хмарою, щоб не дійшла до Тебе наша молитва.
45
Непотребом і сміттям Ти нас зробив поміж народами.
46
Всі наші вороги відкрили проти нас свої роти.
47
Нашою долею стали страх і яма, спустошення й руїни…
48
Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу.
49
Безперестанку течуть з моїх очей сльози, і я не знаходжу полегшення,
50
аж поки не зглянеться з небес ГОСПОДЬ і не зверне на мене увагу…
51
Те, що я бачу, завдає моїй душі нестерпного болю — через долю всіх дочок мого міста.
52
Мої вороги без причини заповзято полювали за мною, ловили, як пташку;
53
живцем кинули мене в яму й закидали мене камінням, —
54
вода сягала моєї голови, і я подумав: Мені кінець!
55
ГОСПОДИ, з тієї глибокої ями я кликав Тебе за Твоїм Ім’ям.
56
Ти почув мій голос, — тож і надалі не закривай Свого вуха перед моїми зойками і моїм воланням!
57
На щастя, Ти наблизився до мене в той час, коли я кликав до Тебе, і сказав: Не бійся!
58
Ти, Господи, вступився за мене у моїй справі й викупив моє життя!
59
Ти, ГОСПОДИ, бачиш мою кривду, — розсуди мою справу за справедливістю.
60
Ти також бачив усю їхню мстивість, — усі задуми моїх ворогів щодо мене.
61
Ти, ГОСПОДИ, чуєш їхнє знущання, — всі їхні підступні плани відносно мене, —
62
щоденні розмови, спрямовані проти мене, та їхні лайливі слова.
63
Подивись, адже сідають вони, чи встають, я — їхня глумлива пісня.
64
Відплати їм, ГОСПОДИ, за їхніми вчинками!
65
Пошли їм затьмарення сердець і нехай впаде на них Твоє прокляття!
66
Ти, ГОСПОДИ, переслідуватимеш їх у гніві, поки не вигубиш із-під небес!