2 Хронік 6 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Тоді промовив Соломон: ГОСПОДИ, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі!
2
Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! —
3
цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані Ізраїльтяни стояли, —
4
а він продовжив: Благословенний Ти, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи:
5
Від того дня, коли Я вивів Мій народ з єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав з цією метою жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем,
6
але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій Ізраїльський народ.
7
Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
8
Але ГОСПОДЬ сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, правильно; добре, що в тебе виникла така ідея, —
9
проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, — він збудує Храм для Мого Імені.
10
ГОСПОДЬ дотримався Свого слова, яке провістив, — адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів ГОСПОДЬ, і я збудував Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю;
11
я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться ГОСПОДНІЙ Заповіт, який Він уклав з Ізраїльтянами.
12
Потім він став перед ГОСПОДНІМ жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, —
13
в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, — тепер він стояв на ньому на колінах перед усією Ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками,
14
та говорив: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі!
15
Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав!
16
Нині ж, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме Ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти!
17
Тепер же, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові.
18
Але хіба, насправді, Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?!
19
І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, ГОСПОДИ, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе!
20
Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, — на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, — і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця.
21
Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, — вислухай і прости.
22
Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі,
23
то Ти вислухай з небес ту присягу і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою.
24
Якщо ж Твій Ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі,
25
то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, й поверни їх у край, який Ти дав їм та їхнім прабатькам.
26
Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив,
27
то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого Ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, — тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину.
28
Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби,
29
то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого Ізраїльського народу, — хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, —
30
то Ти вислухай з небес, — з місця Твого перебування, — помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш серце кожного, — оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей,
31
аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
32
Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, — якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі,
33
то Ти вислухай з небес, — з місця Твого перебування, — зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій Ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував.
34
Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
35
то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю.
36
І, якби люди згрішили перед Тобою, — оскільки немає людини, яка не грішила б, — і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну;
37
але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно!
38
І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були поневолені; коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, —
39
то Ти почуй з небес, — з місця Твого перебування, — їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе.
40
Відтепер, мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці.
41
Отже, ГОСПОДИ Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, — Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, ГОСПОДИ Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті!
42
ГОСПОДИ Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида!
