Неємії 2 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1

Так сталося, що в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, коли принесли вино, я взяв те вино, й подав цареві. Я, звичайно ж, намагався не виглядати засмученим перед ним.

2

Але цар мене запитав: Чому твоє обличчя сумне, — чи ти не хворий? Не інакше як журба якась на серці?! Я дуже злякався

3

і сказав цареві: Нехай живе цар вічно! Як мені не бути сумним, коли місто, де гробниці моїх батьків, зруйноване, а його брами спалені вогнем?

4

А цар промовив до мене: Чого би ти хотів? Помолившись до Небесного Бога, я

5

сказав цареві: Якби це було до вподоби царю, і якщо твій слуга знайшов у тебе ласку, то прошу, відправ мене в Юдею, — в місто, де гробниці моїх батьків, щоб я його відбудував.

6

Тоді цар, біля якого сиділа й цариця, запитав мене: Як довго триватиме твоя подорож, і коли повернешся? Я зрозумів, що цар у своїй доброті погоджується мене відпустити, тому я назвав йому термін

7

і попросив: Коли цареві до вподоби, то нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб мені дозволили пройти до Юдеї,

8

а також лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб дав мені дерево на виготовлення брам для храмової фортеці, для стін міста, й того дому, в якому мешкатиму. І цар мені дав усе, тому що доброзичлива рука мого Бога була наді мною.

9

Отже, я прибув до намісників Заріччя і віддав їм царські послання. Цар направив зі мною також військових начальників та вершників.

10

Коли довідались про це Санваллат з Хорона та аммонійський слуга Товія, то їм стало дуже прикро, що прибув чоловік, аби піклуватись про добробут Ізраїльтян…

11

Прибувши в Єрусалим, я залишався там три дні,

12

і нікому не повідомляючи, до якої справи в Єрусалимі мене спонукує мій Бог, я встав уночі і взявши кількох чоловіків, — більше не було при мені навіть жодної тварини, окрім тварини (осла), на якій я їхав, — і так серед ночі

13

вийшов через Браму Долини, й пішов у напрямку Джерела Танін (Драконового), а потім до Смітникової Брами, й оглядав зруйновані стіни Єрусалима, а також його, спалені вогнем, брами.

14

Звідти я поїхав до Джерельної Брами та до Царського Ставу. Оскільки не було можливості тварині, на якій я їхав, далі пройти,

15

то я під покровом ночі пішов у напрямку русла потоку Кедрон, уважно оглянув стіну, після чого звідти повернувся назад, знову проїхавши через Браму Долини.

16

Місцеві начальники не знали, куди я ходив, і що я хочу робити. До того часу я не говорив про це юдеям, — ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ані всім іншим, котрі мали виконувати роботу.

17

Але пізніше я сказав їм: Ви бачите лихо, в якому ми перебуваємо, — як спустошений Єрусалим, а його брами знищені вогнем. Тож давайте відбудуємо стіни Єрусалима, й, нарешті, звільнимось від цієї ганьби!

18

Я розповів їм про доброзичливу Божу руку, яка наді мною, переказав, що говорив мені цар. Тоді вони твердо вирішили: Давайте візьмемось за будівництво! Після цього всі енергійно заповзялись за добру справу.

19

Проте, почувши про це, хоронієць Санваллат, аммонійський слуга Товія, і аравієць Ґешем, почали з нас глузувати і зневажливо говорили: Що це за справа, яку ви розпочинаєте? Ви часом не плануєте збунтуватись проти царя?

20

Тоді у відповідь я їм сказав: Небесний Бог учинить так, щоб нам щастило! Ми, Його слуги, беремось за відбудову. Що ж до вас, то в цій справі ви не маєте ні частки, ні права. Не буде про вас і пам’яті в Єрусалимі.

---