Книга Суддів 3 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
А оце ті народи, які залишив ГОСПОДЬ в ханаанському краю, аби через них випробувати Ізраїль, — усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані,
2
і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було.
3
Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть у нагірному Лівані, — від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат.
4
Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНІХ Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея.
5
Тому Ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців.
6
Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
7
Таким чином Ізраїльтяни творили злочин перед ГОСПОДОМ, — забувши про ГОСПОДА, свого Бога, вони служили Ваалам і Астартам.
8
Тоді запалав ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, месопотамського царя Арам-Нагараїма. Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років.
9
Коли ж Ізраїльтяни заголосили до ГОСПОДА про допомогу, ГОСПОДЬ підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, — Отніїла, сина Кеназа, — молодшого брата Халева.
10
На ньому був ГОСПОДНІЙ Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й ГОСПОДЬ віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом.
11
Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
12
і діти Ізраїля продовжували робити зло перед ГОСПОДОМ. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед ГОСПОДОМ, то ГОСПОДЬ дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем.
13
Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон).
14
Після цього Ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15
Тоді Ізраїльтяни знову заголосили до ГОСПОДА про допомогу, й ГОСПОДЬ дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, — чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону.
16
Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем з правого боку.
17
Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною.
18
Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину,
19
а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону: Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього.
20
Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього особисто. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. У відповідь той підвівся зі свого трону.
21
Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був з правого боку, і встромив йому в живіт,
22
так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця.
23
Тоді Егуд вийшов до передпокою, закривши за собою двері горішньої світлиці, й замкнув їх.
24
Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої кімнати замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби.
25
Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому цар так довго не відкриває дверей горішньої кімнати. Тоді вони взяли ключ і відчинили, — аж ось їхній володар лежить на землі мертвий!
26
За той час, поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі.
27
Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд, затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі цілого Ізраїльського війська.
28
Він (Егуд) видав клич: Поспішайте за мною, адже ГОСПОДЬ видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити.
29
За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, — усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік.
30
Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
31
Після нього (Егуда) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.
