Книга Суддів 18 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
У той час не було в Ізраїлі царя. Якраз тоді плем’я Дана шукало для себе наділу, де можна було би поселитись, позаяк до того часу йому ще не дісталось спадщини серед Ізраїлевих племен.
2
Тому нащадки Дана послали від своїх родин і певних округів із Цори й Ештаола п’ять мужів, — людей відважних, аби вивідати й обстежити край. Їм було сказано: Йдіть і дослідіть ту землю! Вони прийшли на Єфремове нагір’я та завітали в дім Міхи, щоб там заночувати.
3
Знаходячись біля дому Міхи, вони по розмові впізнали, що юнак був левітом, тож, зупинившись там, вони запитали його: Хто тебе сюди спровадив? Що ти тут робиш, і як тобі ведеться?
4
А він їм розповів, що учинив для нього Міха, як він найняв його, запропонувавши йому стати священиком.
5
Тоді вони попросили його: Дізнайся в Бога, аби ми зрозуміли, чи успішною буде наша дорога, в яку ми подалися.
6
Ідіть з миром, — сказав їм священик, — під ГОСПОДНЬОЮ опікою ваша дорога, в яку ви направились!
7
Тож п’ять тих мужів пішли далі й прибули до Лаїша. Вони побачили, що люди котрі у ньому мешкають, почуваються в безпеці, як і водиться в сидонців, — спокійні й безтурботні. Немає нікого, хто би турбував їх край, або владарював над ними. Адже вони далеко від сидонців, і ніхто до них немає жодного діла.
8
Коли вони повернулись до своїх одноплемінників у Цору та Ештаол, то їхні співбрати запитали: Що ви дізнались?
9
Вони ж відповіли: Підіймайтесь і вирушаймо проти них! Ми оглянули їхню землю, й зрозуміли, що вона дуже чудова, тому не варто зволікати. Тож не лінуйтеся, виступаймо негайно, щоб заволодіти тим краєм.
10
Народ, проти якого виступимо, безтурботний, а земля простора, — Бог віддає її у наші руки, як місцевість, де нічого з того, що може дати земля, там не бракує!
11
Отже, шістсот чоловіків з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, вирушили із Цори та Ештаола.
12
Вони дійшли до Юдейського Кір’ят-Єаріма, де й отаборились, тому й та місцевість, що неподалік Кір’ят-Єаріма, називається Табором Дана аж дотепер.
13
Звідти вони пішли на Єфремове нагір’я і прибули до дому Міхи.
14
Ті п’ять мужів, котрі ходили обстежувати лаїшський край і принесли хороші новини, сказали своїм братам: Ви маєте знати, що в цих домах є ефод, терафіми, а також вилитий різьблений ідол. Тепер вирішуйте, що з ними робити.
15
Отже, вони направились туди і ввійшли в житло молодого левіта, що жив у Міхи, й привітали його.
16
А в той час шістсот мужів з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, стояли біля входу в браму.
17
Тих п’ять мужів, що ходили обстежувати землю, увійшовши в дім, взяли вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, тоді як священик стояв біля входу в браму, а біля нього шістсот підперезаних і озброєних мужів.
18
Отже, коли вони ввійшли в дім Міхи й забирали вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, священик запитав їх: Що це ви робите? —
19
вони сказали йому: Мовчи, поклавши свою руку на свої уста, та вирушай з нами, і будеш у нас за отця і за священика! Хіба краще тобі бути священиком у домі одного чоловіка, ніж стати священиком цілого племені, — одного з Ізраїлевих поколінь?
20
Тож священик зрадів і, взявши ефод, терафімів і різьбленого ідола, долучився до озброєних людей.
21
Вони повернулись й вирушили далі, відправивши дітей, худобу та вантаж попереду себе.
22
І коли вони відійшли від дому Міхи далеченько, Міха, зібравши людей, що мешкали неподалік від його дому, й разом з ними наздогнав загін нащадків Дана.
23
Наблизившись, вони почали гукати до Данових нащадків. Обернувшись, ті запитали Міху: Чого тобі треба, чому кричиш?
24
Той же відповів: Адже ви забрали мого бога, якого я собі зробив, а також священика, й пішли геть! Тож, що я мав робити? Як же ви ще можете мені казати: Чого тобі треба?
25
А мужі з Данового племені сказали йому: Краще було би не чути твого крику за нами, аби часом не обернулись проти вас розлючені вояки, тоді попрощаєшся з життям ти і твої домашні.
26
Після цього Данове покоління рушило своєю дорогою, а Міха, зрозумівши, що вони сильніші за нього, повернувся назад і пішов до свого дому.
27
Отже, вони забрали вироби Міхи, а також священика, котрий був у нього, й вирушили на Лаїш. Вони винищили мечем безтурботний і безпечний народ, а місто спалили вогнем.
28
Ніхто не прийшов їм (мешканцям Лаїша) на допомогу, адже вони були далеко від сидонців, і ні з ким у них не було жодних зв’язків. Місто знаходилось у долині, неподалік Бет-Рехова. Вони відбудували це місто й поселились у ньому,
29
назвавши його Дан, за ім’ям свого прабатька Дана, який колись народився Ізраїлю (Якову). Раніше це місто називалось Лаїш.
30
Нащадки Дана поставили у себе різьбленого ідола, при якому священиками в Дановому племені були Йонатан, син Гершома, внук Манассії, та його нащадки аж до часу виселення мешканців краю в неволю.
31
Так і стояв тут виготовлений Міхою ідол протягом усього часу, впродовж якого справжній Дім Божий знаходився у Шіло.
