Єремії 8 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
У той час, — говорить ГОСПОДЬ, — повикидають з гробів кості Юдейських царів і кості її (Юдеї) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима.
2
І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за якими услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей) не збиратимуть і не ховатимуть, — вони стануть гноєм на поверхні землі.
3
Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, — говорить ГОСПОДЬ Саваот.
4
А ще скажи їм, на чому наголошує ГОСПОДЬ: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад?
5
Чому ж цей єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають!
6
Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, — немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! — Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій.
7
Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; так само і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає ГОСПОДНІХ законів.
8
Як же ви можете говорити: Ми мудрі й знаємо ГОСПОДНІЙ Закон!? Адже фальшиве перо ваших писарів перетворило його (Закон) на обман!
9
Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували ГОСПОДНІМ словом, то в чому ж їхня мудрість?
10
Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля — загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу, — від пророка й до священика, — всі живуть неправдою.
11
Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! — Тоді як миру немає.
12
Хіба вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих, — коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, — говорить ГОСПОДЬ.
13
Дощенту обберу їх, — говорить ГОСПОДЬ, — не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, — зів’яне навіть листя, — усе, що Я їм дав, відійде.
14
Чому ми сидимо? Збирайтеся, й підемо в укріплені міста, і там загинемо, адже ГОСПОДЬ, наш Бог, призначив нас на загибель. Він дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти ГОСПОДА!
15
Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття!
16
Від Данового краю чути хропіння його (ворожих) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, — міста і їхніх мешканців.
17
Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, — говорить ГОСПОДЬ.
18
Я позбавлений радості, — бідкається Єремія, — моє серце вмліває…
19
Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає ГОСПОДА на Сіоні? Невже в нього (в Сіону) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? — питає Господь.
20
Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні…
21
Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, — говорить пророк, — ходжу сумним, мене огортає страх.
22
Невже немає бальзаму в Гілеаді, невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати?
23
О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!‥
