Даниїла 4 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Я, Навуходоносор, був спокійний у моєму домі і щасливий у своєму палаці,
2
але мені приснився сон, який мене налякав, а думки на моєму ложі та видіння, які я побачив, занепокоїли мене.
3
Тому я наказав привести до мене всіх вавилонських мудреців, аби вони пояснили мені значення сну.
4
Коли прийшли заклиначі, чаклуни, халдеї-астрологи й ворожбити, я розповів їм сон, але ніхто не міг пояснити його значення.
5
Нарешті ввійшов до мене Даниїл, на ім’я Валтасар, за ім’ям мого бога, але в якому Дух Святого Бога, — я розповів йому сон.
6
Валтасаре, начальнику ворожбитів, — сказав я, — про тебе я знаю, що в тобі Дух Святого Бога і жодна таємниця для тебе не є складною, — тож вислухай, що мені наснилося, і розтлумач його значення!
7
Так ось яке видіння я бачив на моєму ложі: Ось посеред землі стоїть дуже високе дерево.
8
Виросло це дерево і зміцніло, а його вершина сягала аж до небес, так що його було видно з усіх країв землі.
9
Розкішною була його крона, і рясними були на ньому плоди, якими живилися усі. В його тіні відпочивали польові звірі, а на його галузках гніздилися небесні птахи, — так що від нього годувалося все живе.
10
Далі я побачив у своєму видінні на моєму ложі, як аж ось зійшов з небес Святий Вартовий,
11
і голосно заволав, говорячи: Зрубайте це дерево й повідрубуйте його галузки, — обтрусіть його листя і розкидайте його плоди! Нехай повтікають з-під нього звірі, а з його галуззя — птахи!
12
Але його пень і його коріння залиште в землі серед зеленого поля закованими в залізних і мідних кайданах. Там він (пень) нехай зрошується небесною росою, а його їжею буде трава землі з польовими звірами.
13
Його людське серце переміниться, і буде дане йому серце звіряче, аж поки не мине над ним сім часів.
14
Це рішення Небесних Вартових, — вирок Святих для того, щоб пізнали всі, що живуть на землі: Над людським царством владарює Всевишній, і дає його кому захоче, — Він може над ним поставити найприниженішого серед людей…
15
Отакий сон приснився мені, цареві Навуходоносорові, а ти, Валтасаре, розтлумач його. Адже всі мудреці мого царства не змогли розтлумачити його, — а ти можеш, бо в тобі Дух Святого Бога.
16
Тоді Даниїл, на ім’я Валтасар, якийсь час був приголомшений почутим, і його численні думки бентежили його. Цар, порушивши мовчання, сказав Валтасарові: Нехай тебе не бентежать ні сон, ні його значення. Відповідаючи, Валтасар сказав: Володарю мій, нехай би цей сон та твоїм ненависникам, — і твоїм ворогам — його значення.
17
Отже, ти бачив дерево, що виросло і стало великим та сильним, вершина якого сягала небес, — так що його було видно по всій землі, —
18
його розкішна крона і рясні плоди були їжею для всіх, у його тіні відпочивали польові звірі, а на його галузках гніздилися небесні птахи.
19
Це — ти, царю! Адже ти, й справді, став великим і потужним, а твоя велич піднялась і досягла небес, — а твоє владарювання — до країв землі.
20
Ти, царю, бачив і Святого Вартового, Котрий зійшов з небес і сказав: Зрубайте дерево і знищіть його, але пень і коріння його залиште в землі серед зеленого поля, закованими в залізні та мідні кайдани, — й нехай він (пень) зрошується небесною росою, а його їжею буде лугова трава разом з польовими звірами, поки не мине сім часів…
21
І ось царю, тлумачення і вирок Всевишнього щодо мого володаря, царя, такий:
22
Тебе відлучать від людей, — ти будеш мешкати з польовими звірами і, як вола, тебе годуватимуть травою, а ночами зрошуватимешся небесною росою. Так триватиме з тобою сім років, аж доки не зрозумієш, що владарює над людським царством Всевишній, і дає його тому, кому захоче.
23
Оскільки ж було наказано залишити пень з корінням дерева, то це означає, що твоє царство залишиться за тобою, поки не визнаєш небесної влади.
24
Тому, царю, нехай тобі буде до вподоби моя порада: Спокутуй твої гріхи справедливістю й провини твої милосердям до бідних, — можливо таким чином продовжиться твій добробут.
25
Усе це сталося з царем Навуходоносором.
26
Через дванадцять місяців, проходжуючись по царському палацу у Вавилоні,
27
цар зі захопленням вигукнув: Хіба ж не величний цей Вавилон, який я побудував силою своєї влади, як царський Дім, на честь моєї величі?!‥
28
Ще цар не закінчив говорити, як з неба пролунав голос: До тебе говорять, царю Навуходоносоре! Царство твоє відійшло від тебе!
29
Тебе відлучать від людей, і ти житимеш з польовими звірами, — годуватимуть тебе травою, наче вола. Так триватиме з тобою сім років, аж доки не зрозумієш, що Всевишній владарює над людським царством, і дає його тому, кому хоче!
30
Тієї ж години сповнилося сказане щодо Навуходоносора, Він був відлучений від людей, і їв траву, наче віл, а його тіло ночами зрошувалось небесною росою, — аж поки волосся не стало великим, як пір’я в орла, а його нігті, — як кігті у птахів…
31
Коли ж минули ті дні, я, Навуходоносор, звів свої очі до небес! Мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, — прославив і звеличив Того, Котрий живе вічно, а Його влада є постійною владою, як і Його царство — з роду в рід.
32
Всі мешканці землі, порівняно з Ним, — ніщо. Він чинить за Своєю волею, як з Небесними силами, так і з тими, що живуть на землі. Немає нікого, хто міг би стримати Його руку і спитати Його: Що Ти робиш?
33
Коли мій розум повернувся до мене, то я повернувся до слави мого царства, — повернулись також моє достоїнство і мій зовнішній вигляд. Мене визнали мої радники і мої вельможі. Я знову очолив моє царство, і моя могутність зросла ще більше.
34
І тепер я, Навуходоносор, віддаю хвалу, величаю і прославляю Небесного Царя, тому що всі Його вчинки праведні, а Його стежки справедливі, — Він має силу впокорювати всіх зарозумілих!
