1 Царів 22 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023
1
Протягом трьох років, не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2
Але на третій рік сталося так, що до Ізраїльського царя прибув Юдейський цар Йосафат.
3
Тоді Ізраїльський цар промовив до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Гілеадський належить нам? А ми, однак, зволікаємо й не відбираємо його з рук сирійського царя!
4
Він також звернувся до Йосафата: Чи вирушиш зі мною на війну задля здобуття Рамоту Гілеадського! А Йосафат відповів Ізраїльському цареві: Я учиню так, як ти, адже мій народ, — як твій народ, мої коні, — як твої коні!
5
Проте Йосафат сказав Ізраїльському цареві: Запитай, будь ласка, сьогодні ж ГОСПОДНЬОЇ поради!
6
Тож Ізраїльський цар зібрав пророків, яких було близько чотирьохсот чоловік, і запитав їх: Вирушати мені війною на Рамот Гілеадський, чи не робити цього? Вони ж відповіли: Вирушай, а Господь видасть його в руки царя!
7
Однак Йосафат запитав: Чи немає в тебе когось із ГОСПОДНІХ пророків, аби ми могли запитати його?
8
А цар Ізраїлю відповів Йосафату: Є один такий, через якого можна запитати ГОСПОДА, але я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а тільки погане. Це — Міхей, син Їмли. А Йосафат сказав: Не говори так, царю!
9
Тоді Ізраїльський цар, покликавши одного євнуха, сказав йому: Негайно приведи сюди Міхея, сина Їмли!
10
У той час Ізраїльський цар та Юдейський цар Йосафат сиділи окремо на своїх тронах на площі навпроти вхідної брами Самарії. Обидва були зодягнуті в урочисті шати, а всі пророки перед ними пророкували.
11
А один з них на ім’я Седекія, син Кенаани, навіть зробив собі залізні роги і говорив, що нібито говорить ГОСПОДЬ: Отакими рогами будеш бити сирійців, аж поки не знищиш їх!
12
Всі пророки в один голос підтримували, говорячи: Вирушай на Рамот Гілеадський, і тобі пощастить, — ГОСПОДЬ видасть його в руки царя.
13
Так само й посланець, котрий пішов покликати Міхея, вмовляв його, говорячи: Ось усі пророки в один голос говорять добрі провіщення для царя. Нехай і твої слова будуть такими, як одного з них; отже, провісти добре!
14
Але Міхей сказав: Як живий ГОСПОДЬ, я провіщатиму лише те, що скаже мені ГОСПОДЬ!
15
Проте, коли він прийшов до царя, і цар його запитав: Міхею, йти нам війною на Рамот Гілеадський, чи відмовитись від того? А той йому відповів: Іди, й тобі пощастить, — ГОСПОДЬ видасть його в руки царя!
16
Але цар сказав йому: Скільки разів маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені тільки правду в Ім’я ГОСПОДА?
17
Тоді Міхей сказав: Я бачив увесь Ізраїль розпорошеним по горах, наче вівці, які не мають пастиря, і ГОСПОДЬ сказав: У них немає володаря, тому нехай кожен з них повертається з миром до свого дому!
18
Після цих слів Ізраїльський цар промовив до Йосафата: Хіба я тобі не говорив, що цей не провіщає мені нічого доброго, а тільки лихе?
19
Однак Міхей продовжував: усе ж дослухай до кінця ГОСПОДНЄ слово: Я бачив ГОСПОДА, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне воїнство стояло біля Нього — праворуч від Нього та ліворуч від Нього.
20
І от ГОСПОДЬ запитав: Хто би намовив Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамоті Гілеадському? Хтось відповідав одне, а інші говорили інакше.
21
Тоді вийшов один з духів, став перед ГОСПОДОМ і сказав: Я його намовлю на хибний шлях. А ГОСПОДЬ запитав його: Яким чином?
22
А той відповів: Я піду й стану духом неправди в устах усіх його пророків! Тоді Він сказав: У такому разі тобі вдасться його вмовити, — отже йди й зроби так!
23
І от, як бачиш, ГОСПОДЬ дозволив духові неправди ввійти в уста всіх цих твоїх пророків. Та ГОСПОДЬ провіщає про твоє нещастя!
24
Після цього Седекія, син Кенаана, підійшов, вдарив Міхея по щоці й вигукнув: Невже ГОСПОДНІЙ Дух, залишивши мене, перейшов, щоб говорити через тебе?
25
А Міхей відповів: Ти переконаєшся в цьому того дня, коли бігатимеш від кімнати в кімнату, аби заховатись!
26
Тоді Ізраїльський цар звелів: Візьміть Міхея і відведіть його до градоначальника Амона та царського сина Йоаша,
27
і передайте їм, що сказав цар: Посадіть його у в’язницю й годуйте його обмежено хлібом і водою, доки я щасливо не повернусь!
28
Тоді Міхей відповів: Якщо ти й справді щасливо повернешся, то це означатиме, що не ГОСПОДЬ промовляв через мене! І додав: Пам’ятайте про це всі люди!
29
Після цього Ізраїльський цар та Йосафат, цар Юдейський, вирушили на Рамот Гілеадський.
30
Ізраїльський цар сказав Йосафатові, що він піде в бій переодягнутим, а йому порадив: Ти залишайся в своїх шатах. Після цього Ізраїльський цар, переодягнувшись, кинувся у бій.
31
А сирійський цар наказав своїм тридцяти двом начальникам військових колісниць, звелівши: Не затівайте бою будь з ким з воїнів, а лише з самим Ізраїльським царем!
32
Але сталося так, що коли начальники колісниць узріли Йосафата, то вони подумали: Напевно, це і є Ізраїльський цар! Вони оточили його, щоб дати бій, але Йосафат голосно закричав.
33
Як тільки начальники колісниць зрозуміли, що він не є Ізраїльським царем, то відступили від нього.
34
Але в той час якийсь воїн натягнув лук, і випустив стрілу навмання і вразив Ізраїльського царя на стику між поясом та панциром. Ахав звелів своєму візникові колісниці: Поверни колісницю і вивези мене з поля бою, адже я поранений!
35
Оскільки ж битва ставала дедалі запеклішою, то цар, стікаючи кров’ю, змушений був стояти на колісниці в бою проти сирійців до самого вечора. А ввечері він помер… Виявилось, що вся долівка колісниці була залита кров’ю царя.
36
А коли заходило сонце, в таборі пролунав потужний оклик такого змісту: Всі повертайтеся у свої місцевості! Кожен йди до свого краю,
37
адже цар помер! Царя привезли до Самарії, і там, у Самарії, царя поховали.
38
Коли ж мили колісницю біля ставу в Самарії, в якому переважно купались повії, пси лизали його кров, за ГОСПОДНІМ словом, яке Він провістив.
39
Про всю іншу діяльність Ахава: про палац зі слонової кості, який він спорудив, а також про всі міста, які побудував, записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
40
Отже, Ахав спочив зі своїми батьками, а замість нього зійшов на царський престол його син Ахазія.
41
Що ж до Йосафата, сина Аси, то він став царем над поколінням Юди на четвертий рік правління Ізраїльського царя Ахава.
42
Йосафату було тридцять п’ять років, коли він зійшов на царський престол, і двадцять п’ять років владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері Азува, дочка Шілхи.
43
Він цілковито дотримувався дороги свого батька Аси, й не відступав від неї, виконуючи те, що було до вподоби ГОСПОДУ.
44
Проте капища на узвишшях він не знищив, і народ усе ще приносив жертви й кадив на висотах ладаном.
45
Йосафат жив також у мирі і з царем Ізраїлю.
46
Про всі інші діяння Йосафата, — про його доблесні подвиги, які він здійснював, та військові походи, — все записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
47
Тих небагатьох культових розпусників, котрі ще залишалися з часів правління його батька Аси, він повністю усунув з краю.
48
В Едомі тоді царя не було, — правління там здійснював царський намісник.
49
Йосафат побудував кораблі на зразок таршіських, аби ходити за золотом до Офіру. Але кораблі так і не вирушили, оскільки були розбиті ще в Еціон-Ґевері.
50
Ще до того, син Ахава Ахазія пропонував Йосафатові: Нехай мої слуги плавають на твоїх кораблях разом з твоїми слугами, але Йосафат на це не погодився.
51
Отже, Йосафат спочив зі своїми батьками, і був похований біля своїх батьків у Місті Давида, свого прабатька, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
52
Ахазія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році правління Юдейського царя Йосафата. Він владарював над Ізраїлем два роки.
53
Ахазія чинив те, що було злочином перед ГОСПОДОМ, діючи так, як робив його батько та його матір, а також за прикладом Єровоама, Наватового сина, котрий увів Ізраїль у гріх.
54
Він служив Ваалові, поклоняючись йому, чим викликав гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю, — усе точнісінько так, як чинив його батько.
