Viber
Telegram
WhatsApp
• •🍁🍂 Роздуми 🍁🍂• •
Інколи, коли ми нарешті виходимо зі свого життєвого «Єгипту», нам здається, що з першого ж кроку почнеться суцільна благодать. Ми думаємо: «Я ж усе зробив правильно, я пішов за Господом, Він мене виводить — значить, усе має бути легко».
Та натомість... ми опиняємося в пустелі, як колись Ізраїль.
І тоді приходить розгубленість.
З'являються сумніви: «А чи правильно я вчинив? Може, треба було залишитися? В Єгипті принаймні все було звичним, було житло, їжа, якась зрозуміла стабільність, нехай і в рабстві...»
Але пустеля — це не покарання. Це шлях підготовки. Обiтована земля вимагає нового мислення, і в пустелі Бог формує нас, щоб ми стали здатними вмістити ті великі благословення, які чекають попереду.
Тривалість нашої пустелі часто залежить від нашого серця. Якщо ми проходимо її з вдячністю Богу за кожен момент Його підтримки, з вірою в Його надійність — ми пройдемо її швидко. Якщо ж ми безупинно нарікаємо та сумніваємося, дорога стає значно довшою.
Господь уже вивів нас. Але саме нам обирати, якою буде довжина нашої дороги до обіцяної благодаті — шляхом довіри чи колом нарікань.
🍂Благословінь Любимі Божі Діти🍂
